дев'ятий вал
після
восьмої тридцять
шалітимуть відкриті рани
ловитимуть момент
бо восьмої тридцять один
уже не буде
слухаєш мовчання птахів
дивуєшся їх німоті
віднесені вітром
врешті падають
в пил
та не припиняють
бути
симфонія бетховена
не названа
світло вимкнуть
в його кімнаті
і все
пропало
а десь у цій
недовершеній тиші
між будинками
двох майже рідних
міст
замало місця
саме тому
будинки так туляться
наче аби зігрітись
від цих морозів
ризикуючи впасти
в обійми одне одному
і поснути найбільшим
безсонням
до весни
всупереч внутрішньому
мороку
Ти знаєш
хто Ти для мене є
Ти моє Щастя
скажи мені крізь цю відстань
можеш навіть прошепотіти
дай відповідь
я почую
хто ми
одне для одного?
на годиннику
шоста тридцять
25 листопада 2016 [06:30>
