Для нас слова просто стали лишніми.
Ми говорим одне проти одного,
Ми не зможемо бути ріднішими,
Навіть для поцілунку холодного.
Ми не зможемо бути рідними
В слові рідними і в дружбі кращими.
Виглядати, просто негідними,
Вибач не буду, ну справді "пробач мені".
Ти завжди будеш рідним мені,
Ти завжди будеш самим найкращим,
Ну от справді признайся мені,
Чи ти любиш мене по справжньому?
Не обманюю , правда , люблю я,
Твої очі невинні прозорі....
От "халепа ", от певно тону я..
Не важливо тепер хто ти й хто я...
