Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Спустить небо вистражданий мир - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Удайко, 31.01.2017 - 19:37
Той мир, на жаль, прийде через страждання,Та неодмінно, як прийде весна... Ганна Верес відповів на коментар Олекса Удайко, 31.01.2017 - 20:12
Дякую, Олексо. Так, усе народжується в муках-стражданнях. Та це вже занадто. Я теж мала такі передчуття і перед весною 2015, і 2016 років. Сподіватимемося на цю. геометрія, 31.01.2017 - 16:23
Ваші вірші, Ганю, не можна читати без хвилювання. Дітей убивають, а матері страждають...І кінця цьому не видно і краю...
laura1, 31.01.2017 - 15:20
Яка гірка правда. Невже Господь цього не бачить? А може все це ми заслужили? Бо просто так нічого не буває?
Ганна Верес відповів на коментар БЕЗ, 31.01.2017 - 19:01
Розумію. Серце творчої людини завжди чутливе. Нашим хлопцям набагато важче в окопах.
НАУМ, 31.01.2017 - 10:53
А БУДЕ ТАК ЯК В БІБЛІЇ, ПО ПЛАНУ…Хто Божий намір може припинити, Щоб на землі засяв вічний мир. Бог наказав щоб бойні зупинити – Вже час настав, щоби пропав Кумир! Всі вчинки починаються від серця, Уста говорять чим наповнене воно…. Коли дітей з колиски годувати ненависті перцем, До миру їх вже не навернеш, все одно. Новина Добра обіцяє вічний спокій, В ній Божий намір : припинити зло. Він кожному дав в розум рівність, Її від нас не вихопить ніколи і ніхто! Віками гнобили нас лиходії – дурисвіти – Від Бога Правду занедбали, замели. Хто Біблію не дозволяв самим читати….? То люду простого і Бога вороги. У цьому блуді папи і вельможі, Навіжені, безглузді, горді королі – Ціною нескінченних жертв ділили всю планету, Нема прощення їм, бо руки їх в крові. Минула темрява , гнітюча і одвічна – Не в моді платні «вчителі» і тлумачі. Святою правдою не торгувать цинічно, І індульгенції цілком уже не на порі. Новину Добру мусить кожен чути, Робити вибір буде кожен сам. Лукаве серце Божий дар не прийме, Насмішник і хижак не буде там. Вовки в овечих шкурах не шукають миру, Мамона сліпить їх і статками манить…. Від імені Святого множать війни, Не здатні смерть і голод зупинить. Якому богу служать дурисвіти, Що кроплять зброю, зневажають мир? Бог світ створив, де треба всім народам жити, Не бутафорний: чи «османський», чи то « руській мір». Матвія 24:14 « І цю добру новину про Царство Будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам а тоді прийде кінець» Об’явлення 12:12; 21:3,4 « Горе землі та морю, бо до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує, знаючи, що йому залишилось мало часу. - Тоді я почув з престолу гучний голос: «Ось намет Бога з людьми, і він житиме зними. Вони будуть його народом, і сам Бог буде з ними. Він витре кожну сльозу з їхніх очей і вже не буде ні смерті, ні жалоби, ні голосіння, ні болю. Колишнє минуло». Ганна Верес відповів на коментар НАУМ, 31.01.2017 - 19:06
Гарний Ваш вірш, повчальний. особливо би виділила слова:Всі вчинки починаються від серця, Уста говорять чим наповнене воно…. Коли дітей з колиски годувати ненависті перцем, До миру їх вже не навернеш, все одно. Погоджуюся. |
|
|