Рано-ранесенько сонце вставало,
Мама в віконці скляному сиділа,
«Звідки вертаєшся, доню? – питала –
Де твій віночок у косах змочила?»
«Хто так раненько (раненько) мусить (мусить) воду брати,
Тому не дивно мокрий вінок мати.»
«Ой, моя доню, правду не кажеш!
Ти ж напевно, ти ж напевно з ночі
В полі із хлопцем своїм простояла.»
«Правда, правда, Матусю, правду визнать хочу,
Хлопця я свого у полі впізнала,
Кілька хвилин лиш пройшло у розмові,
Тим часом (тим часом) в косах змок вінок чудовий
(змок вінок чудовий)».
Fryderyk Chopin,
Pieśni: Piosnka litewska (Ludwik Osiński)
Bardzo raniuchno wschodziło słoneczko,
Mama przy szklannym okienku siedziała,
"Skąd że to", pyta, "powracasz córeczko?
Gdzieś twój wianeczek na głowie zmaczała?"
"Kto tak raniuchno (raniuchno) musi (musi) wodę nosić,
Nie dziw, że może swój wianeczek zrosić."
"Ej, zmyślasz, dziecię! Ej, zmyślasz, dziecię!
Tyś zapewne, tyś zapewne w pole,
Z twoim chlopakiem w zaloty pobiegła”
"Prawda, prawda, Matusiu, prawdę wyznać wolę,
Mojegom w polu młodziana spostrzegła,
Kilka chwil tylko zeszło na rozmowie,
Tym czasem (tym czasem) wianek zrosił się na głowie
(zrosił się na głowie) ".
