У чотирьох стінах кожна ніч, як тортури
я посеред лабіринту… навколо крижані, бездушні мури.
Його голос відлунням в моїй голові,
Я шукаю дорогу,
і себе вже не можу знайти.
У чотирьох стінах кожна ніч, як у клітці
я закриваю очі, і пастка моя наче вічна
Відчуваю погляд тих сірих очей,
Боже! Я так втомилась…
І хочу лиш торкнутись до його плечей.
У чотирьох стінах з відкритим вікном,
я відчуваю по тілу смерть з молоком,
вітер доносить тужливу його колискову,
У нього голос такий -
Він наче перший після Бога.
У чотирьох стінах щоночі замовчую сон,
Боже! Врятуй його…
А тут вже весна за вікном.
У чотирьох стінах, коли вже стемніло,
Я плачу, давно скрижаніла.
І руки тремтять, уже проривається горе…
Дзвінок.
Поспіхом до дверей.
Він вдома.
Він пахне морем.
У чотирьох стінах я уже не одна,
зашморгом пекучим на мені його рука.
Багато...
Багато я хочу сказати,
Тоді було рано,
Тепер уже пізно,
Я буду мовчати.
