очі, як тріумфальні арки
коли посміхаєтесь, від них зморшками розходяться 12 проспектів
буває, хочу вхопити за барки
і не каючись витрушувати з вас усі ваші ендо- й екто-
штучний мед ваших привітань
замість хліба я зранку на рани намазую
мій музичний інструмент - мою гортань -
строю на лад мовчазний і паузний
метелики кружляють високо, як птиці
(а я так хотіла їх почастувати медом!)
кажу собі: продовж речення: ти - це ...
з'їдаю себе поїдом і запиваю лісом зеленим
... мої строфи завжди мали 4 рядки
я завжди мислила звичками, але відучора
я стишую всі думки в своїй голові
я більше не знаю
нічого
14.07.2017
