Біля млина на торжку сидить баба у візку.
Розплела свою косу,
Взяла мотузочку в руку’,
Та продає свою козу…
- «Ох і клята ти, коза,
- Щоб відпали вже рога…
- Нема від тебе молока,
- Хоч дали би п’ятака…».
Торжок, як рій із бджіл,, гудить ,
А баба знай собі кричить:
- «Підходьте швидше до возу’,
- Купуйте гарную козу!
- Ох і файна ця коза…
- Що ти витріщив глаза?
- Подивись, яка краса,
- Роги є і борода…»
«Схаменіться ви, Баба’,
Це ж козел, а не коза…».
Від цього курйозу…
Впала баба з возу…
Біля млина на торжку
Водить баба все «козу»…:
- Ох і клята ти, коза,
- Щоб відпали всі рога…
- Нема й краплини молока… - Ну дайте, люди, п’ятака!»…
«Ми ж казали вам, Баба’,
Це ж козел, а не коза…».
- «Ану ка, геть з дороги,
- Бо відламаю ноги !».
01.01. 2017 г.
Шановне панство!
Ви звичайно не раз чули деякі сплюндровані українські слова навіть у висловах поважних мовознавців. То що ви хочете почути від цієї дурної та безграмотної баби? З її язика зриваються слова: «глаза», замість слова – очі та «гарная», замість слова – гарна,
Але її суржик, та невірний наголос у словах, допомагають автору зберегти рифму у цьому вірші. Тому слід читати: в руку’; до возу’; Баба’ з наголосом у кінці цих слів.
