Коли новий досвід стукає у прочинені двері,
він робить це із ввічливості,
адже має можливість зайти без дозволу.
А ти, зовсім не ждавши непроханого в гості,
робиш вигляд, що нікого немає в домі.
Ти часто користуєшся цим прийомом,
типу "ку-ку, нікого немає вдома"
і для більшої наглядності
крутиш пальцем у скроні.
Ти лиш на хвилину задумайся,
наскільки це безглуздо виглядає збоку,
щось на кшталт тієї мами,
яка намагається любити
двох дітей однаково.
І робить це так старанно,
що навіть готова на відсіч руку дати,
що так воно є насправді.
Досвід тебе бачить.
Він як агент державної служби безпеки
до зубів проінформований
і не допускає можливості будь якої помилки.
То ж перестань прикидатись шлангом,
будь мужиком, дарма що в спідниці,
діставай з горішньої полиці
пляшку вина елітного сорту,
розпалюй вогонь, висипай...
висипай - кажу - а не засинай...
півпачки кориці
і кроком руш здаватися на милість досвіду з повинним.
Ні, ти зовсім не повинна давать йому одразу
чи давати впринципі.
Без принципів воно завжди якось проходить гладше.
І не бійся погладшати, досвід уже з досвідом,
все буде вчасно.
Крутить носом, глінтвейн не до смаку?
Не біда, ти ж знаєш, де мама
по вєрняку ховає від брата...
так-так того самого, якого вона
любить сильніше за тебе...
півлітри з медом.
Допивши до дна,
скотившись на дно,
відпровадь тоді непроханого,
а тепер вже спробуваного
без зайвого шуму люб"язно за двері.
Зачиняй...зачиняй - кажу -
чимскоріш на замки металеві.
Він тебе бачив. Він тебе знає.
А ти роби висновки і рухайся далі.