Яка справжня зима! Намело кучугури,
І гуде дітвора, ніби рій навесні,
Відбудовує сніжні тунелі та мури…
Я радію тому, що так легко мені!
Сніг лахматий іде, налипає на вікнах,
З чудернацьких дерев прогинає гілля.
Ніби Санта з далекого краю приїхав,
Сніжну казку в дарунок привіз звідтіля…
Розкриваю не поспіхом заспані очі, –
Дощ по вікнах густий, як той сніг уві сні.
Зариваюсь під ковдру: продовження хочу,
Щоб здійснився той сон в дорікання зимі.
Певно, Рік Новий стріну у сніжних завалах,
Отоді і настане Зима наяву.
Прийде наш Дід Мороз, а за ним сніжна хмара
Й прожене надоїдливу сіру мокву.
