Летять думки між осінню й зимою,
Долаючи невизначений час,
Не може бути пам’ять та німою,
Котра землі торкається й звитяг.
Адже за волю в бій пішли найкращі,
І дяка саме їм за тихий сон.
Відважні, мужні встали проти Раші
Свободівці, донбасівці, УНСО.
Й афганці сиві, і звичайні хлопці,
Такі ще юні, майже пацани
У вогнянім революційнім році
Зустріли ворога найпершими вони.
Саме вони найпершими й упали,
Муруючи фортецю з мертвих тіл.
Ніколи не зміліє про них пам’ять,
Бо не відбудемось і ми без їх життів!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
А вони там своїх афганців, донбасівців, добровольців прославляють... А на якому підґрунті об'єднуватися будемо? Вогнем і мечем? Так з Рашою нам не тягатися... Наша сила може бути лише в єдності, а так ми свої кордони навряд чи відновимо. Вже й Захід від цих бариг відвернувся, ніхто нам не допоможе об'єднатися, а от розвалити далі охочих вистачає...
...Так, Сонечко, ....то були і є найкращі! А потім були котли, які організувала влада....а багато хто з тих хлопців гшоворить, що влада ті котли організувала і СВІДОМО, щоб загинули КРАЩІ і НАЙБІЛЬШ активні, навмисно затримавши перекидання резервів на допомогу оточеним....але як би там не було, а ви праві - ми усіх їх ПАМЯТАЄМО!