До води вічної живої
Намоли хату, щоб факала
з вікон.
Понтій Пилат є знакова фігура.
Хто не в Христі —
начальник, бач — і гуру,
Сам проти нас, що розтерзались з віком.
Надходить час і він тонко настав
В серцях! —
У миску з кров’ю хліб святий мачати,
Й спокуса — Сина й всіх продати
І гендлювать в крові пузатих і мордатих!
І (як диявол вже) уникнути хреста...
І я вдивився в себе: в серці ворог!! —
В «райці» душевненькім.
Аби не Діва, то б я здох...
І теж зайнявся б — де то кращий творог,
А не де кров’ю обливанний Бог!
Син-Слово! — зміг же розібратись з віком.
Як гляну навколо — то знакові фігури...
Тинькують діри «мериканським»
дівам-дурам.
Намоли душу, щоб факала скриня з вікон!
Нема правдань
для незмагань у вірі.
Цяцьок багато — на старий Дніпро! —
Щоб тут Владичицю — і промінять
на Звіра?!
В Європі хтивій — Слово під ребро?!
Намоли хату, щоб факала з вікон.
Понтій Пилат — на душах знакова
фігура.
Начальник всяк, як не в Христі,
вже вчитель (гуру),
Цей — проти нас, що розп’ялись
над віком.
Дух Свят — нас так спасає у Христі:
Христос поможе розібратись з віком.
Намоли душу, щоб світилось з вікон,
А очі теплі й молоді, й ледь золоті...
21.06.2005
Вірою — праворуч, де Весна
Боже завітання,
прощення гріхів.
Бронза світла —
в обліпихових бубків.
Образ божий —
з довірменських снів.
Віри і любові —
саморознесений не запалю огонь:
ангела не втомлюю мого.
Бо змиряюсь,
теплотою капну де-не-де,
огонь Благодатний —
від мертвих у вірі відійде
Вірою націлююсь одесную де
Він є —
Дух смиренно дихати дає...
Віри тіло —
врощу зразу одесную де Істок —
Діва витісняє хвицю з черепних моїх кісток.
Бронза віть —
а розпочикує весніть —
тільки в сонці запалає віть!
Тільки в серці заспіває
віри віть —
фіть і фіть! —
Весна!! —
і знову фіть і фіть!
Дух подав іти в смиренні —
райську сень...
Хто праворуч Правоти?
Усім Великдень!!
Всіх люблю, і — Велик день.
31.03.2005
