У яскравий літній день,
Три подруги вийшли з дому.
Соловей співав пісень,
Це нагода зігнать втому.
Щоб ніхто не запідозрив,
Що зібрались відпочити.
Біля свіжої могили,
Мов би свічку запалити.
Кладовище недалеко,
Туди вони й завернули.
На стовпі гніздо лелече,
Прокувала десь зозуля.
Скромно й чемно поводились,
Доки літру спорожнили.
Але настрій підіймався,
Після кожної чарчини.
Додому пізно повертали,
Чувся гавкіт злих собак.
На кінець розцілувались,
Тягли ноги аби як.
Розглядали їхні "чада",
Поведінку ту жіночу.
З ранку зібрана нарада,
Галаслива та робоча.
Перший - в зраді запідозрив,
Бо прийшла з букетом.
- Моя з двома шаталася,
Біля туалету.
Третій - мовчки покурював,
Одну за другою.
На одинці роздумував,
Кивав головою.
- А моя на четвереньках,
Залізла до хати.
Навіть діти не впізнали,
Свою рідну мати.
Через голову вінок,
Десь їй одягнули.
Підписаний - "ОТ БРАТВЫ",
Й матом всі загнули.
