Ми всі одного разу будем
там, де тепер іще нема,
а може нас згадають люди
та наші почуття, й слова.
Що ми людське не відчували,
розчиниться неприязнь і любов,
і суєта щоденна, яка забирає
життя час кожен день ще знов.
Бажання і події, сподівання -
вони у нас не назавжди,
від легкого як вітерець бажання
до гіркоти і самоти.
Усі залишим сподівання,
щось здійсниться, чи відійде,
мине і це, і буде ранок,
сонце і дощ, але і це мине.
Минає все, несеться течією,
загатам іноді стоять,
а ми ще тут і будем довго,
і ще не поспішаєм відбувать.
15.05.2018.
Світлина автора.
Бистриця.
Гарний Ваш вірш, Світлана, та й світлиця Ваша мені сподобалась. 5! 
