ДІЯ 1
Задіяні:
СіСі (Соня) – дівчина двадцяти років. Жертва батьківської любові.
Марина (маман) – мама СіСі. Жіночка за сорок, яка намагається повернутися в двадцять три, на що витрачає весь вільний час.
Микита – батько СіСі, офіційний чоловік Марини. Раб мрії заробити всі гроші.
Антон – потрібна людина. Працівник силових структур якогось органу. (Не будемо уточнювати якого, щоб не образити інші).
Надія – формально прислуга, реально єдиний мешканець, який максимально користується всіма благами комфортабельного житла.
ВСТУП
Голос за завісою: Комедія,
Трагедія,
Для когось іпохондрія,
Комусь доля всміхається,
Комусь, її пародія.
Когось удача балує,
А хтось їй в горло вчепиться,
Збирає, де не задано,
Де зайде, там і стелиться.
Копає, де не велено,
Сто вір при дні сповідує,
Хоч і завжди при зелені
Не раз життя заклав своє.
Завіса відкривається.
СЦЕНА 1
Вітальня. На першому плані громіздкий диван. Перед ним скляний журнальний столик з купою журналів. З правого боку камін. На задньому плані троє дверей. Марина на дивані з журналом в руці. СіСі біля каміну розбирається з фурнітурою телефону.
СіСі: У батька цей. Не можу я терпіти.
Дивитися огидно: офіцер.
Підтягнутий, побритий і помитий.
Де його гордість до його манер.
Марина: Маленька, в нього з татом справи.
СіСі: Я і на думку тут не маю права?
Марина: Твоя ця думка ображає тата,
Грошей не дасть, як можна не давати.
СіСі: Про це я не подумала. Авжеж.
Жадібність тата. Так. Вона без меж.
Марина: Ти знову за своє. Нова машина
Сьогодні недоречна й непотрібна.
Твій Лексус ще новий, цілком пригожий.
СіСі: Мовчіть. Я знаю текст: «Немає грошей».
Для цього (кивок в бік дверей ліворуч)
значить в батька гроші є.
Марина: Та тьху три рази. Знову за своє.
Ти зрозумій, у бізнесі не просто,
Антон не випадково зайшов в гості.
У батька труднощі. Є конкуренти.
В них якість. Ми втрачаємо клієнта.
Не можемо ж ми знизити ціну?
СіСі: Чому ні?
Марина: А що далі? Йти на дно?
СіСі: То якість піднімайте.
Марина: Не можливо.
Та і нема потреби, що важливо.
Антон з конторою вступають в тему,
І в конкурента нашого проблеми.
СіСі: Проблеми? Як?
Марина: Повір, все дуже просто.
Господарю об’явиться підозра.
Рахунки арештують – є підстава.
Склад опечатають – нема поставок.
Оргтехніку з контори заберуть.
Клієнти не чекають, знов прийдуть
До твого батька смирні і покірні.
В ціну він закладе, що втратив нині.
Тоді минуть для нас тривожні дні
І доця буде на новім коні.
СіСі: Тоді, тоді. Коли ж воно настане?
Не хочу я «тоді», хочу негайно.
Марина: Ти їдеш зараз в «Плазу», на обід?
Мар’яну передай палкий привіт.
Заскоч до речі в університет,
Залік відміть. Здала якийсь предмет.
СіСі: Відправ Надійку, в мене справ багато.
Марина: Це ж, днюха у Мар’яниного брата.
То брату теж мої палкі вітання.
СіСі: Звичайно. (в бік)
Ці вітання, як знущання.
Марина піднімається цілує СіСі в обидві щоки.
СіСі: Маман, мене сьогодні не чекайте.
Придумаєш пояснення для тата.
СіСі з руками повними ключів, телефонів, дротів виходить. Марина повертається на диван, бере до рук журнал.
СЦЕНА 2
Марина на дивані з журналом в руці. Антон виходить з дверей справа, ретельно причиняє їх. Підходить до дивану.
Антон: Марино, Ви чарівна, як завжди.
Марина піднімається, розціловується з Антоном в обидві щоки.
Марина: (гукає в бік середніх дверей)
Надіє, хутко чай неси сюди.
Обоє сідають на диван.
Марина: Ну, що там мій, не дуже тебе мучив?
Антон: Мені винагорода – Ваші очі.
(бере Марину за руку)
І Ваші пальці у моїй руці…
Марина: Тут недоречні всі розмови ці.
(висмикує руку)
З середніх дверей з’являється надія з підносом. Сервірує чай. Виходить.
Антон: То недоречно? Знов мене заводиш?
А я слухняно дозволу чекаю.
Ти брешеш все. Я ж бачу, як ти хочеш
Відчути силу, що тебе карає,
Відчути владу, зверхність, навіть грубість
Коктейль із болі, сорому та щастя
Допити. Скинути обузу – гордість.
Не раз блукав був по твоїх обійстях.
Марина кладе руку на руку Антона.
Антон: Я буду ніжним, як цілунок сонця,
Я буду владним, як стрімкий торнадо,
Я хочу зараз.
Марина: Це навряд чи вдасться.
Відкриваються двері справа. Входить Микита. Марина висмикує руку. Антон пригублює чашку.
Микита: Якого біса? Знову зникли Прадо.
Марина: (гукає) Надіє.
Надія вибігає з середніх дверей. Бере з камінної полиці окуляри, подає Микиті, намагаючись перехопити його погляд.
Надія: Ви лишили у вітальні.
Микита підходить до Антона. Той не поспішаючи відставляє чашку. Підводиться.
Микита: Здається, з’ясували всі питання.
Марина: Коханий, я затримала Антона.
Питала, чи не має він знайомих
Які оцінять вірно друзів Соні.
Я непокоюсь. В мене знов безсоння.
Він обіцяв зайнятись особисто.
Коли твоє завдання зробить, звісно.
Ми Соні довіряємо з тобою.
Це все для мене, для мого покою.
Микита: Роби все, що вважаєш за потрібне.
А цей. Він прослідкує. Хлопець здібний.
Марина: (дивиться на годинник)
Мені потрібно в центр, до магазину.
Микита: Візьми таксі.
Антон: Я радо Вас підкину.
Всі виходять.
СЦЕНА 3
З середніх дверей з’являється Надія з чашкою. Підходить до столу. Наливає чай. Сідає на диван. Тримає чашку відставивши мізинець. Імітує Марину.
Надія: СіСі, маленька, лялечко СіСі
Повір, на тебе чхали ми усі.
Микито, я тебе кохаю так,
Цього як заслуговує дурак.
Надіє, принеси скоріше чаю,
Бо приводу я іншого не маю.
Антоне, мій поточний секс-партнер
Мав якісь плани? Кинь. Хочу тепер.
Тримайте мене п’ятеро, держіть,
Піпіська чешеться – не сила жить.
Підводиться імітує Антона.
Надія: Марино, Ви чарівна, як завжди.
Попав. Знов доведеться плуг тягти.
Ах, Ваші пальці, серце аж тремтить,
Коли у них купюра шелестить.
Микито, знали б стільки мені винні?
Ваше ярмо тягнути мені нині.
СіСі, все повернулось дуже просто
В твоє життя відкрито нині доступ.
Стає на місце де був Микита. Імітує Микиту.
Надія: Марино, нам колись світили зорі.
Зорі потухли, щастя зникло з долі.
СіСі – творіння щирої любові
І виховання мами, безголове.
Антоне, зневажаю, скрізь поношу.
На жаль без тебе обійтись не зможу.
Надія починає збирати посуд.
Надія: Ніяк Микита очі не відкриє.
Сліпий, не бачить. Лиш про нього мрію.
Він добрий, хоч роззява і тюхтій.
Що тут робити. Плакати не смій.
Надія виходить в середні двері.
Завіса.
ID:
797961
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 03.07.2018 09:46:26
© дата внесення змiн: 03.07.2018 09:46:26
автор: Пісаренчиха
Вкажіть причину вашої скарги
|