Десь в якімсь гаю, що позначено
Край поляни сосною горілою -
Там жило вороння небачено,
А одна з них вродилась білою.
Чи було може їй наврочено,
А чи зорі зійшлись в небі синьому,
Тільки долю її скособочену
Ну ніяк не назвеш красивою...
Все шукала своє призначення.
Квилить осінь рікою змілілою.
Та яке це все має значення,
Якщо ти вже вродилася білою?
Справедливість болить загострено,
І вже майже вся стала сивою.
Поміж всіх – на безлюдному острові,
Бо не кланялась перед силою.
Заграє із вітрами гіллячко,
Доля ж грає душею зболілою.
Знов на сонечку чистить пір’ячко.
Та, котра вже вродилася білою.
