ТЛО
Всмак доля взя́ла нас і вичавла́
Зцілована у прірві. Хай – пролог!
Весь рай уяв – дарма́. Вона тягла́
Між пустки зорь на дні перестог
Єство людське. Ніч п’яна вибігла
У пастку тиші (здичавілий смог
Навколишньої мряки). Людська гра
В зойк впала мить уда́ваних вимог
І згинула у ній. Душа! Перемогла
Пологи таїнства й любов? Є Бог
В пелю́стках офірованого дна?
Чи в тлі кохання – вічний епілог.
Павло Гай-Нижник 30 листопада 2018 р.
