Вона особлива, вкривалась липневим небом,
ходила путівцями овиду раннім-рано,
до ґречно-невдаваних, людяних, не ганебних
торкалась блакитно-вітрильними рукавами.
Усякі стрічались, заводили у гущавінь,
а дехто давав їй уміння, серпи і рала,
насущний пекла, напувала лице дощами,
з блакитною кров'ю окраєчки забирала.
Вона особлива. Як всі. Але трохи інша.
Скалу не лупала. Та й нащо їй тії кайла.
Осяння сльозинок і снів ворушило більше,
з вершкових хмаринок на світлих людей стікало.
Отримала світ у долоні м'яким осонням,
не як у кіно, не була дружиною кхала…
Мені пощастило відчути прозору просинь,
якою вона найдорожчих людей кохала.
(2019)
Це щось неймовірне!
Маю таке відчуття, чи потребу, щоб цей вірш в голос прочитав професійний актор, щоб розкрити всю його емоційну окрасу. Таке треба чути в голос!
Якщо недоречно вибачте, але дякую
Ну...і чому ж я Вас не бачу на своїх творчих вечорах чи презентаціях? Може, не акторське, але точно авторське прочитання би почули. Я цей вірш весь останній рік читаю всюди, бо живу в ньому. Щиро Вам дякую, Стасе, що побачили і оцінили!
Я цей вірш весь останній рік читаю всюди, бо живу в ньому. Щиро Вам дякую, Стасе, що побачили і оцінили!
Гарного Вам вечора та чудового настрію. 
Дякую!
