Моя душа – невільниця смиренна
душі твоєї, вічно полонена
вона на дні твоїх очей лежить.
Моя душа з проханням заклинає:
«На тебе я дивлюсь, а вік минає...»
Душа-чаклунка байдуже мовчить.
Моя душа терзається від спраги,
та не звертає жодної уваги
твоя душа – дитя і божество...
В очах твоїх мовчання лиш дрімає,
бо сорому твоя душа не має
за те своє чаклунське торжество.
Пейо Яворов
Вълшебница
Душата ми е пленница смирена,
плени я твоята душа! – пленена,
душата ми е в тихи две очи.
Душата ми те моли и заклина:
тя моли; – аз те гледам; – век измина...
Душата ти вълшебница мълчи.
Душата ми се мъчи в глад и жажда,
но твоята душа се не обажда,
душата ти, дете и божество...
Мълчание в очите ти царува:
душата ти се може би срамува
за своето вълшебно тържество.
