Його звали якось,
М’яко кажучи, рідко
На гостини чи просто зайти до господи
На розмову душевну,
Адже болю та щему
У ньому самому
Було аж по вінця,
І криги, і криці, –
Всього вистачало
Для світу,
Що темним й байдужим здавався.
Чи здався умовностям,
Чи умовно розпався
На сотні незвершень
І зоряним пилом
Приборкав злу ніч?
Війна суперечностей.
У війні протиріч
Народження істини –
Справа болюча.
Перемога?
Невдача?
Поразка – це штучна
Вбудованість норми
У власну свідомість
В ім’я
Себе з"ради,
Лукавство на користь
Гостинності світу,
Аби неспроможні не умовно любити
Імення давали своє.
