Иннокентий Федорович Анненский
Смычок и струны
Какой тяжелый, темный бред!
Как эти выси мутно-лунны!
Касаться скрипки столько лет
И не узнать при свете струны!
Кому ж нас надо? Кто зажег
Два желтых лика, два унылых...
И вдруг почувствовал смычок,
Что кто-то взял и кто-то слил их.
"О, как давно! Сквозь эту тьму
Скажи одно: ты та ли, та ли?"
И струны ластились к нему,
Звеня, но, ластясь, трепетали.
"Не правда ль, больше никогда
Мы не расстанемся? довольно?.."
И скрипка отвечала да,
Но сердцу скрипки было больно.
Смычок все понял, он затих,
А в скрипке эхо все держалось...
И было мукою для них,
Что людям музыкой казалось.
Но человек не погасил
До утра свеч... И струны пели...
Лишь солнце их нашло без сил
На черном бархате постели.
Перевела на украинский язык 18.04.20 22.25
Інокентій Федорович Анненський
Смичок і струни
Яке важке, темне марення!
Як ці вершини мутно-лунні!
Торкатися скрипки стільки років
І не впізнати при світлі струни!
Кому ж нас треба? хто запалив
Два жовтих лика, два смутних ...
І раптом відчув смичок,
Що хтось взяв і хтось злив їх.
"О, як давно! Крізь цю темряву
Скажи одне: ти та, чи та? "
І струни ластились до нього,
Брязкаючи, але, ластились, тріпотіли.
"Чи правда ж, більше ніколи
Ми не розлучимося? досить? .. "
І скрипка відповідала так,
Але серцю скрипки було боляче.
Смичок все зрозумів, він затих,
А в скрипці луна все трималася ...
І було мукою для них,
Що людям музикою здавалося.
Але чоловік не погасив
До ранку свічок ... І струни співали ...
Лише сонце їх знайшло без сил
На чорному оксамитовому ліжку.
Переклала українською мовою 18.04.20 22.25
