Приїжджаєш в Україну напиватися?
Поза межами своєї відриватися?
Безконтрольна та безкарна територія?
Є звичайною для тебе ця історія.
У своїй країні, ангел той неначе,
Жінка, діти, і шкарпетки від Версаче.
А в моїй стаєш геройським супер бидлом,
Що гостинністю смакує як повидлом.
Та душа твоя, яку ти так потвориш,
Байдуже, що лиш англійською говориш,
До якого б не належала народу,
Не дозволено гріху давать свободу…
Поважай ту землю, де гостюєш,
За своєю поки не сумуєш.
Бо коли повернешся в родину,
Теж не схочеш бачити руїну.
