Можна — говоритиму живим твердим звучанням, — не «молочною їжею», не фантастичністю зовнішньонауковості?
Мистецтво поезії — абсолюту досягає; як і всі мистецтва образотворчі. А проте зовнішні науки — ніколи, за визначенням, згідно їх порочної довгоописової природи. (Не даю томів пояснень із світової культури на кожне слово або знання: десяток знає, дехто, можливо, не всю... Жалко міс-ця, часу, а основне, як дехто знає, щезне музика... ритм). Чесно засвідчіть: Бог-то і довгоговорінь в молитвах не похваляє, а як студентів жалко! — їм же, не питаючи знавців, плетуть смаленого дуба... від чого в сон... хіба ж засинають від любові та сили духу?? Та і їсти хочеться від матеріальності, — їдять матеріальне... ну — а вічне? справжнє... Вже чи не дав себе обдурити? храмом створив себе (з Духом)? Матеріальний, спиш?
Важить що? Важить — це первісночесний храм? або — поволі — будь-що, але більш не чесне... Попались? (Кажіть чесно...).
Ти конкретно є храм, мембрана-і-храм — з яким і в якім хотіли б мати звучання-хід всі чесні на небі і на землі, або ж — ні, оскільки «з’їхав» наліво!
Або ти велетень духу, бо чесно і давно почав, — або комашка. (Згадайте І. Дзюбу).
Коли ж і відколи ти конкретно цей храм чесний або нечесний? Відповідь. Коли і відколи не дуриш себе і інших, і навколишність. Лісів, собак, куниць, повнокількість кропиви, залежної від моралі... Це знають селяни і носії геніїв,
і ті — і ті — надійні щодо незіпсованості...
Я ж нічого ще, ніякого запитання не завдав вам із світового духовного «процесу»... сядьте правильно... бо горда шкірка в 4 рази більш стражда, аніж натуральна... Я ж тільки «наводящий вопрос» щодо надійності селян зачепив... і ще ж не вчепив ваших 400-літніх «специфічних» ментальних установок.
Я ж зшивав свій храм з просто чесних каменів — від юності: не приймаючи впливів жодних «одномислителів» і брехню.
Мембрана, памятаєте... Аж з дитинства страждав дух неспівмірний — від усіх несвобод, дрібнотності самопаплюжної, від вдушування духу... Од вже невиліковної хвороби тупості світу щодо Великого ритму. І цього, що я несу, Великого Досвіду... Із Центру.
Приклад? Тоді, при Христі, — мерці, нині — півмерці: важитесь — в живий приклад??. Вибачайте, професори, недоучені, самі напросились.
Щодо любові, і ритмів, в ході чесному в таких, і Великого ритму, і парадоксального досвіду знімання протиріч,
і т.з. «майбуття»... і чого — воно не Центр.
Приклад живий. Профан стоятиме день в спеці, дивлячись на купу гранітних каменів: день шукатиме той єдиний камінь, який підходить точно до своїх братів в муруваннях. Хто чує ритми — бачить його зразу ж. Хто — Ритм — той і всі наступні: в погляді своїм. Як? Чому?
Як я, так — увага — камінь, — змінюємо і будем змінювати структури в своїх поступових ритмах (хто знає таїну каменю — цілком?).
Як здогадались ви, ритми ведуть до таїни Ритму Великого («слово говорить — дух відповідає», Давид). Як Давид знав і це, і невідоме всім інше, і ритми, й твар, і Бога?... Яснішає?.. Духом в серці-і-мембрані, храмі, який не «поїхав», духовними очима в серці (розум-серце-дух в єдності... причина божественного чуття; для розуміння: як би аналог).
Вживайте невироблені англійські слова: покращитесь... у відеотелефон.
Камінь бачиться любов’ю... Може, ви зовсім в «знаннях»... тому не пояснюю. Що ж це — ритми, пізнання, Ритм, і ми?
Ми — камені Христа, і змінюєм дуже поступово структуру, розчиняючись Духом, ведені в єдино корисному правдивому веденні-пізнанні, у любові-смиренні, тільки цим в спасінні...
Отже, з практики — який Великий ритм у відірванців, без Духу? Нема, отже, як бачите, великих художніх відкриттів і форм, нема стислих форм (про це і не знають).
Майже нема європейської культури (в головах із запаленням ніби щось — ще є...). Америки — нема, кінець... Єврейські мислителі сповзають буквально до містечкового масштабу...
Це кінець, невже невідомо, що все трансцендентно і онтологічно — із євреями?..
Зі схемками вони. Навіщо бажати смерті євреям? Яка «каса»?
Вони вже такі.
Плюс той, що німецький астрал пізніше, аніж звичайно, почне їх ізолювати. Не бажаймо і в думці смерті євреям: два-три століття — і кінець світу.
Проситимуть всі смерті собі — та не буде. Нащо ви покинули Бога? кілька століть вже всихання, і нині — банкрутство всіх.
Який — хоч в когось Ритм?
Без чуття ритму (і Великого Досвіду, у Христі) просто нема чистоти пізнання в найвищому синтезі, нема правди і правди художнього вираження, бачень і одкриттів абсолюту. Без чуття ритму і в любові, що зцілює, Великого ритму — нема генія!! Меншає носіїв!
Нема титанів!! На звичайнісінь-ку актрису, якщо вона не із мавп-зірок, кажуть, що вона —«странная»...
Здрібніло і опустилось — всі і все — нежданно і несподівано для розвинених.
Порочна воля і безвільність, бо вже не хочете геніїв, жодних, костоправних навіть. Диявол в деталях і в здрібніннях, як кажете, «порядна сволота», гниль. Буду вінчати гниль?? Нема пізнання Бога без чуття творіння Його, ритмів і таїн, які Дух відкриває — відповідно Своїм.
Бо нема нині розкриття тварі як творіння Божого, — а за себе повім, що Бог Своїм подає, береже...
А, дрібноформні вибивателі грошей, секулярники... проповідь про Бога особисто вам вже не допомагатиме, треба розкривати правдивий стан і картину творіння Божого, в цім богословіє й хід — далі з Богом. Розум нині не з Богом, не в серці в єдності — це дім проституції, ба, гірше...
Нині безум людський, «маразм кріпшає», що знали до ап.Павла, сам Павло і з останніх о.Шмеман, який чув поезію і вихід богослів’я: щасливець, доторканний любов’ю Богоматері!
Як не подивись, із усіх боків і таїн: тільки любов спасає. Захищає від злих. Вона заповідана, одна.
Любов відкриває Небо і утворює шлях, де мить тому не було, звільнює з заторів, вводить в Великий ритм, прямує до Величі...
І я чесно
й радісно спасаюсь, йду. З застарілого Дух веде в дитинне. Чому ви дитині чесній кидаєте виклик вже півстоліття?
То ж розсипані, одіозно здрібнілі в науках, без Ритму і смислу — ви ж супнабір у владі бісів, на їх розсипаній законній території...
Як же з бісами кидаєте виклик Богу, Богородиці, святим і мені, художнику, безвинному, люблячому вас і при тому — не святому? Що ж то з совістю у вас??
Як такий стосунок до людини, який і Магомет не одобрював?? Я з вами скажу самовпевненим і науковим: що ж, попробуйте колайдер на душі і шкірі власній, щирі антихудожники і антихристи... Побачите — навіщо не поважати ритм Великий і Бога...
01.07.2010, Київ
ID:
883305
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Поетичний маніфест
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 19.07.2020 18:51:58
© дата внесення змiн: 19.07.2020 18:51:58
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
