Коли я вже не встану на світанку,
Коли не чутиму весни пташиний спів ,
Не усміхнуся сонячному ранку,
Не скажу приємних світу слів .
Коли мене зустрінуть небеса ,
І янголи покличуть в свої тіні ,
Ясно - блакитна небачена краса ,
Мов океан бездонний синій .
Коли я вже не зможу говорити ,
Нехай думки зігріють серце всім ,
Моє життя із світу цього змите ,
Але душа із кожним в світі цім.
Коли мене земля навік забуде ,
Моя частинка в рідних назавжди,
А доки що писатиму я люди ,
Бо слова - це вічність знаєм ми .
