Мій храм - поезія.
Туди не ходять напахнючені
Чи з вичурним вбранням.
Ідуть в той храм розхристані,
Босоніж. Бо тяжко встояти навшпиньках,
Ноги ліпше раді постолам.
Там кровоточать ікони всі по-справжньому
Й правдиве світло б"є в лице так болісно...
Та лиш в поезії знаходжу тишу між рядків
І істину прописану, не видуману і не намальовану...
Я стрімко падаю й злітаю стрімко високо...
Знаходжу крила і усе втрачаю дочиста...
Але коли вдихну святої правди широко
То знову зводжуся з колін і йду...
Із серцем чистим - вдосвіта.
