Верба, тополя і калина,
Журба у пісні журавлиній,
Кохання голубине, вічне,
І вірність лебедів магічна –
Мого то краю атрибути,
А значить, жити йому, бути!
І через сотні тисяч літ
У нас ще стане вчитись світ.
Й вербою буде милуватись,
Й не перестане хизуватись
В піснях оспівана тополя
Серед полів, мов символ волі.
Й калина в смутку червоніти
Теж буде. Й знаю, що сивіти
Не перестануть голуби –
В коханні жить їм лиш якби.
І лебеді не втратять вірність,
А ми людську, ба, справжню гідність.
Гостинні й щедрі, повні віри –
Ці риси маємо й до піру.
Народе мій і рідний краю,
Прямуйте впевнено до раю.
І світ радітиме за вас,
А свідком цьому стане час!
26.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
