|
Олексій Тичко
«Гості із стародення»
(Мала проза)
Видавництво «ІнтролігаТОР»
Черкаси – 2020
Об’єм – 136 сторінок
Тираж – 300 примірників
Олексій Тичко, досі знаний мною, як поет і кліпмейкер, в цьому році постав в іпостасі прозаїка. Після трьох поетичних збірок - "Міжсезоння"(2011), "Нерозгадані сни" (2013), "Ілюзії ранньої осені" (2017) - в 2020-му році вийшла його книга малої прози "Гості із стародення". Книга в твердій палітурці, має чудове художнє оформлення і читабельний шрифт.
Цікавим є сам факт звернення пана Олексія до прозового тексту. Тенденція поетів переходити з часом на прозу існує давно. Не лише Андрухович сказав, що після тридцяти не варто писати вірші. Ще Пушкін підмітив: «Лета к суровой прозе клонят». Як в світовій літературі романтизм і реалізм є двома етапами художнього процесу, так і в душі окремо взятого літератора може відбуватися перехід від зацікавленості ліричними переживаннями до концентрації на сюжетності.
За формою мала проза Олексія Тичка це щось середнє між новелою, оповіданням і нотатками. І тут також варто згадати про схильність в останні десятиліття і тих, хто пише і тих, хто читає до малої прози (оповідання, новела, есе). А в наш комп’ютеризований час з’явилась і розвивається ще й так звана «коротка проза» (мікрооповідання, твіттература, драббл, дріббл, міні-сага, шестислівне оповідання)* і т.п..
Зараз прийнято розрізняти тексти двох категорій – фікшн (англ. fiction - вигадка, фікція) —загальною властивістю яких є те, що вони мають у своїй основі вигадану, а не фактичну історію) і нон-фікшн (англ. non-fiction) - література факту, форма документальної прози, в основі якої залишався «голос» автора і точність викладу подій — жодної вигадки, тільки реальність. У всьому світі інтерес до документальної прози зараз поширюється.
Тексти книги Олексія Тичка "Гості із стародення" з категорії нон-фікшн. За жанром це швидше мемуаристика, подекуди ностальгуюча, місцями сповідальна. Книга захоплює не лише розказаними історіями, фактами, але й сентиментальним характером їхнього викладу, що дає читачеві можливість не тільки раціонального сприйняття, а й емоційного співпереживання.
Перед кожним оповіданням присутній все ж і авторський вірш, який виражає ідею твору, служить своєрідним епіграфом, налаштовує на відповідне емоційне сприйняття.
Перша новела книги - «Вечірник» - це спогад дитинства. Описано від першої особи, як за сімейною традицією на Різдво наймолодшому належало з поминальною вечерею в торбі обійти по списку всіх родичів в селі. Тут і подорож – хлопчик з п’яти годин ранку, ще затемна, в мороз, по глибокому, вище колін, снігу, проходить вісім важких кілометрів аж в інший кінець села і лише ввечері повертається додому. Тут і портрети родичів, до яких заходив хлопчик - простих сільських трударів, і лаконічний, але емоційний опис їх доль.
Оповідання «Дорога до храму» - наче героїчна казка, яка була взята з життя, оповідь реальних, не уявних подій, про людину, «майстра-золоті руки», яка зазнала важких поневірянь і переслідувань, яка опинилася, навіть, «за тридев’ять земель», проте, зрештою, здійснила свою мрію – побудувала для односельців Храм.
Оповідання «Бабуся Євдокія» починається, як репортаж про похорон старої людини, але поступово медитативно заглиблюється в історію свого роду і нашого краю. Просліджується співвіднесення власного духовного досвіду автора з внутрішнім світом героїв розповіді, соціально-психологічною природою їх вчинків, мотивацією дій і рішень.
Тексти «Заокеанський гість» і «Остання землянка» - сплав документальності та художності - разом ніби становлять повість про учасників визвольних змагань в Україні 1918-1931рр. Тут і біографічні факти конкретних героїв, і наш історичний біль, і гіркі роздумування про ціну свободи.
Невеличка новелета-автопортрет «Обличчя в дзеркалі» - медитативно-філософський розмисел чи витончена самогризота - розглядання в дзеркалі того, як ти в'янеш.
Вірш епіграф до цієї мініатюри:
«Своє у дзеркалі
Обличчя – як чуже.
Мій погляд втомлений,
Дивлюся сам на себе.
Глибокі зморшки,
Ніби різані ножем,
Уже блакить очей –
Не зовсім колір неба…»
(стор.67)**
«Дитинство. Літо» і «Дитинство. Зима» - два біографічних нариси. Ностальгійне занурення в закапелки пам’яті, спогади про безтурботні дитячі роки, погляд в минуле. Читаючи, постійно ловив себе на думці, що в моєму дитинстві відбувалося майже все те саме: влітку - ставок, купання, вудка, дитячі забави, хода в колонах на «червоні» свята, взимку – «запійне читання», санчата, прикручування до чобіт ковзанів-«снігурів», саморобні хокейні ключки і шайби і тому подібне.
Оповідання «Містечковий роман» - наче мелодраматична повість, притягує сюжетними поворотами історії кохання і документальністю викладу, тішить хепі-ендом. Звиклий до кіно-серіальності, спіймав себе на думці, що хотів би дізнатися, як склалося в закоханих життя далі.
Новела «Гітарний блюз» - емоційно забарвлена проза, мікст ще однієї «лав-сторі», а також спроби усвідомлення природи творчості, феномену спалахів творчого натхнення.
..............
Книга малої прози Олексія Тичка "Гості із стародення" наче альбом літературних портретів. Автор ставив собі за мету мінімалістичними засобами не лише відтворити життєвий шлях своїх героїв, а і розкрити через індивідуальне в конкретно чуттєвій формі суттєвого ряду явищ буття.
Варто побажати Олексію Тичку продовжити шукати себе в прозі, в нових літературних жанрах.
…………………
*– деякі форми короткої прози: мікрооповідання (англ. micro-story); flash fiction (з англ — «історія-спалах»), оповідання обсягом до 1000 слів; твіттература (англ. twitterature), твір обсягом до 280 слів; мікрофікція (англ. microfiction або drabble), оповідання обсягом до 100 слів; міні-сага (англ. minisaga або dribble), оповідання обсягом до 50 слів; шестислівне оповідання(англ. six-word story).
**– в дужках назва вірша і номер сторінки в збірці.
---------
Євмен Бардаков
01.11.2020
ID:
894383
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 08.11.2020 16:28:59
© дата внесення змiн: 08.11.2020 16:35:38
автор: Віктор Ох
Вкажіть причину вашої скарги
|
А Ви, Пане Вікторе, майстер коротких рецензій, бо дали можливість в стислому тексті досить повно познайомитись ще із одною сторінкою художньої творчості Олексія Тичка. Дякую! 
