|
Довідка: Доля цієї пам’ятки склалася так, що протягом тисячі років вона знаходилася під постійною загрозою знищення. Складена десь у V ст. н. е., коли анти відстоювали своє право на життя, вона була записана на Західному Поліссі під час формування Київської Русі, зафіксувала прадавні традиції і звичаї держави українського народу. Велесова Книга стала в обороні історичної пам’яті народу – гарантії його безсмертя.
"І той ілар, який хотів учити дитя наше, повинен був ховатися по домівках тих,
аби його, невченого, повернути на наше письмо і нашим богам правити треби. Д. 8(3).
І в наступні віки русин змушений був потайки підтримувати жевріючий вогник надії, передаючи її з покоління в покоління, тамуючи біль за втраченим. Приходили і гинули завойовники – і віра жила, жив народ."
"І будемо великою державою з князями своїми, містами великими
і безліччю зброї залізної. І буде безліч нащадків наших".
Як серце бога щире — воно плаче.
Щирішого немає між сердець,
А коли підле, як у блазня наче,
Підлішого не знайдеш де — капець.
І брешуть ті, що кажуть про Одного!
На тому, щирому, нема брехні вини,
Але за ним сховали бога злого -
Іуди підлого, продажного сини.
За муками, за подвигом святого,
Маскується підступного оскал,
Який виводить не на ту дорогу,
Ягнят — під ніж, народи - під кагал.
Хто тому вірить - правдоньки не бачать,
Слів чесних навіть чути не хотять.
А Велес дивиться і його очі плачуть,
Ті сьози котяться, жаринами горять:
Та не читайте, ви брехню собачу!
Не варто гризти, як цукерки, кригу!
Оте Євангліє кайданами віддячить -
Читайте мо'ю, Велесову книгу!
Молитися чужим богам — то зрада!
Чужі боги у пекло заведуть -
В слизькій брехні немає слова правди.
Спочатку брешуть, потім — розіпнуть.
Хто прагне слово правди чути -
Не слухайте ні ксьондзів, ні попів,
Мули, рабина — розривайте пута -
Сирен в неволю зазиває спів.
Я вам скажу: хто ми і куди йдемо,
Прийшли ізвідки, робимо що тут.
Ми — вільні! Але є дилема
Відносин, що ведуть у глухий кут:
Всі люди різні, як і різні боги
Із підлими — ти ще підлішим стань!
Із Богом чесним — миєш йому ноги,
Брехливому - недругом... Катам - твань!
Бог — не суддя і судді - не боги!
І Бог, і суд — в тобі — це твоя совість.
Хто каже, що ти раб — то вороги!
Інакше — ворог ти собі натомість.
Кажу і я: Бог у тобі один!
Двох совістей в людині не бува.
Молись на неї, як її ти син,
Як правда чесна у тобі жива.
Твій дух, твоя душа і правди сила
Ось формула людини на землі.
Тебе Земля для того народила,
А коли ні — то ти кізяк в ріллі.
Тримайтесь разом у суспільстві люди!
Боги, що підлі, підступи плетуть,
Як гади-змії, як оті Іуди -
І хай вас не надурить їхня суть.
Диявол сильний — слабкістю людською,
У нього гроші, слава у ціні.
Проте не бійтесь — ви сильніші вої
І правда переможе у борні.
Тільки сліпі жахаються війни -
Вона іде — війна добра і зла.
Вбивати ворга — немає в тім вини
Аби любов людська перемогла.
На берегах великої ріки,
Яка тече з минулого в майбутнє
Ви - копачі, ви — гречкосії, вояки
Це й є життя. Ви не лише присутні.
Хоробрих укріпляє вольний дух,
Сміливим робить кожного свобода -
Сильніші за десяток, навіть двух,
Герої - діти справжнього народу.
Об'єднує народи спільна ціль,
Великі справи, плани, спільний ворог,
Звитяги, перемоги, кров і біль.
Слабких час перетворює на порох.
Час учить, час лікує, час нестримний,
Час виклики формує раз у раз
Гебрейські чи гібридні війни
Хай не лякають і не дурять вас.
Не ті закони пишуть не ті люди.
Коротка пам'ять родить люте зло
Убивця сподівається — забудуть,
Крадій — не зловлять — значить пронесло …
Всілякі грипи, ковідні напастя -
Творіння злодіїв і людства ворогів
Щоб налякати і украсти щастя
Без зброї знищити, зробити з вас рабів.
Хто раз збрехав, хто зрадив - зрадить вдруге
На граблі варто вкотре наступать?
Потрібні вольному народу слуги?
Чи ви збираєтесь на кого слугувать?
У світі хижий, хто не хоче сам робити.
Що робить той, який не хоче працювать?
Той буде красти, убивати чи дурити -
Лише проте їх голови болять.
Як захиститись від таких уродів?
То перше тре свій розум захищать
Щоб не плодити хворих та незгоди,
А хижих разом бити й виганять.
Триклятий буде, хто проте забуде.
Хто совість, душу, рід свій запродасть -
Негідні жити. Зрадники — не люди.
Продавши совість і батьків продасть!
Ця книга каже як нам треба жити -
Ми сильні, як тримаємось разом.
За честь, за правду гідно, навіть, бити
Один не може — то беріть гуртом.
Задля майбутнього дітей ваших, онуків
Про вічне дбайте, віддано, серйозно
Самі учіть, дітей учіть науки
Волають про те Велесові сльози.
Кажу про наболіле, що важливо -
Моя наука справжня і проста:
Щоб сліз не лити, не кривава злива,
Не хижий дух і не душа пуста.
«Дажбог пливе в літа на струзі своїм
І разом з ним премудрий бог Сварог,
А струг той сяє в славі золотої,
Дорогу освічає Огнебог.
Життя людини гідне — його подих.
Муж кожен знає благо то чи зло,
А той, ним не сподоблений, негоден -
Той, як сліпий, осине в нім кубло.
Той, хто не має, в собі частки бога,
Отой хто зрадить і до злого йде -
Його кінець — у небуття дорога.
Так було, є і далі пребуде'».
ID:
907799
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.03.2021 02:26:09
© дата внесення змiн: 02.09.2021 00:24:27
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)
Вкажіть причину вашої скарги
|
цікаво...
