Покайся ж бо, повторюю вже вкотре!
Допоки ще існує такий шанс,
Бо ще пройде якихось років зо три –
І станцію покине диліжанс
Твого Спасіння від гріхів роздраю,
Якими упивався ти свій вік –
І назавжди замкнеться брама раю,
Залишивши спасенних по той бік.
А ти, упертюх, разом з своїм «богом»,
Котрим антихрист величав себе,
Відкинешся від райського порогу,
Та й разом з ним - до пекла, цоб-цабе!
І в озері проклять та мук вогненнім,
Твоя на суд приречена душа
Відчує всі жахіття й біль геєнни
За те, що ти дав Сину відкоша!
Тому, Хто сотворив цей світ прекрасний
Разом із Батьком – і тобі віддав,
А ти гріхом зробив його нещасним
І Господа на хресну смерть продав.
Тому і раджу: кинь дурню й покайся,
Рятуйся від пекельного вогню –
Та завше з Богом вже не сперечайся,
Бо знищиш свою долю на корню.
