« Гуртом буває легше
перейти поле по стерні...»
Прелюдія
На довгій ниві житія
ми вічні ратаї, скитальці
і сонячні протуберанці,
коли зникає наше я.
І за поводирями націй
(неначе ми одна сім’я)
веде заручниками праці
усіх надія нічия.
Шукаємо, чого немає...
і, нібито, ніхто не знає –
ані шути, ні королі,
що за воротами Синаю
геєна душі очищає
і випиває сіль землі.