« Ми з тобою береги
однієї річки...»
Переспів
Ми повертаємось, таки,
по райдузі-дузі – веселці...
не поламалися весельця
у течії забудь-ріки.
На відстані душі і серця,
твоєї теплої руки,
що доторкається щоки
і досі ще пульсує-б'ється.
Минає і лихе, і темне
і ми згадаємо, напевне,
себе як перелітних птах.
Не обіцяє вирій раю,
але об'єднує, буває,
на протилежних берегах.
Напередодні
« Прости, Господи,
гріхи наші...»
Сповідь
Ми одцвіли у маєві черешень,
зів’ялими упали у траву,
але живу одначе, ще живу,
коли перечитаю пару речень.
І оживе минуле наяву,
і від надій уже не буде зречень,
і серце не почує заперечень
словами на мелодію нову.
Побачимось під нашою зорею,
ночами я літаю ще до неї,
хоча, як і до тебе – уві сні.
Про те, що не було і має бути
у вигляді веселої покути
ти будеш сповідатися мені.
