Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Лі Бо ХРАМ НА ВЕРШИНІ ГОРИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ О. Хвечір., 30.07.2024 - 07:07
В Почаїві на дзвіниці колись в юності у мене було отаке саме відчуття....
Зоя Бідило відповів на коментар О. Хвечір., 04.08.2024 - 10:39
В Почаєві? Спробуйте пройти безлюдним степом, весняним чи осіннім, кілометрів 10-15, у будь-якому віці, і прийде таке ж відчуття храму і присутності неземних богів. Мабуть те ж саме відчували люди у будь-які часи, бо звідки ж виникали релігійні міфи по всій землі. Життя - найдивніше чудо.
Зоя Бідило відповів на коментар Світлана Себастіані, 12.08.2022 - 18:08
Для мене це був початок закоханості в Лі Бо. Перший варіант відрізняється від нинішнього. Майбутній теж буде іншим. Дослівний переклад:Небезпечний храм здається заввишки в сто чі Мої руки можуть зривати зірки з неба Але я боюся говорити голосно, Щоб не потривожити жителів неба. (100 чі - це близько 300 м, що для тодішнього Китаю безмежно високий) Еволюція розуміння йде від пейзажної замальовки до відображення поваги до найкращих і прагнення піднятися до їх висот. Світлана Себастіані відповів на коментар Зоя Бідило, 13.08.2022 - 12:59
Як це незвично - назвати храм "небезпечним". Навіть якщо мається на увазі тільки його місцезнаходження та висота стін. І мені також сподобалось оте поступове піднесення: гори - храм - зірки - Божество. Природа - мистецтво - Вічність. |
|
|