Ні, не втомлюсь, чекаю, важко…
Ношу в собі весь біль тривог,
Душа, поранена, мов пташка,
А в ній надія і в ній Бог…
Молюсь щоденно і щоночі,
Чи чуєш,Господи, чи ні ?
Не плачу вже…заслабли очі,
Симптоми довгої війни…
Сьогодні наче тихо було,
Це тільки тут, де не бомблять,
Один лиш раз вночі загуло,
Бентежно дітки наші сплять…
А десь не сплять, палає небо,
Пливуть Дніпром людські життя,
Кому ,мій Бог, це горе треба?
Усюди смерть…і небуття…
Не плачу, ні…душа волає!
Сини ідуть в пекельний бій,
Молитву матері читають,
Аби вони прийшли живі…
Сідає сонце в хмари сині,
Шумлять сади , життя живе,
Хліб дозріває в Україні
І воля в ній понад усе…
04.07.2023р. Наталія Батеко (Сенченко)
