Прийшов Івась по обіді
В середу зі школи.
Нічо зовсім не балака —
Задуманий ходить.
Питається його тато
— Як у школі справи?
А Івасьо так мовчить,
Ну, як партизани.
— Може, ти щось загубив,
Не можеш знайти?
Чи директору сказав
Куда йому йти?
— Та ні, каже Йванко,
Не хвилюйся, тату.
Я не бив вікна у школі,
Я не винуватий.
Я тобі про зовсім інше,
Як би то сказати?
Хочу чути на питання
Відповіді, тату.
Бузьки всіх дітей приносять
Батькам у село,
Але я родився в січні —
Бузьків не було!
Згадував капусту також,
Й про неї скажи,
Де капусту відшукати
Посеред зими?
— Правду кажеш, в цій порі
Вже немає бузьків,
Тебе в січні відшукали
В купленій капусті.
— Добре, тату, ти одержав
У мене довіру,
Але на всі сто відсотків
Я тобі не віру!
А тоді тобі повіру,
Як даси зізнання
На оте, що мене мучить
Ще одне питання.
Ви женилися у грудні,
В січні я родився —
Як так сталося, що я
За місяць зробився?