Розкажу казку про кота Мурлику
Тварину боягузливу і дику
Який невдач та бід в житті не знав
Аж поки вже сивіти не почав...
Мурлика був красивим та пухнастим
І кожен день здавався йому ясним
Веселе сонечко,смачний обід і квіти
Любов хазяйки---нікуди подіти!!!
Здоровий сон і ранок без зарядки
Коту здавалося- все завжди в порядку
Не їв мишей і шинку-жирну,свіжу
Він не сприймав настільки калорійну їжу
Роки минали,кіт ставав все більшим
Нестерпнішим,гарнішим та наглішим
Добра й любові в ньому було мало
Короче,зіпсувався бідний кіт...помалу
Всіх статків вічно не хватало,не хотів радіти
Роки ішли...Мурлика став старіти...
Почав сивіти,зіпсувались зір та слух
І навіть їжу не сприймав уже на нюх
Розвинувся склероз і звичним стало-забувати
Накопали Мурлику вдома і прогнали з хати
Бідненький котик розгубився.Що ж робити?
А він хотів ще трішки на Землі пожити...
Пішов у гай ,поплакав,глянув на смерічку
Посунувся на березі й упав в бурхливу річку
Вхопився за брусок,щоб не втонути і зумлів
Під вечір він кудись приплив,на бережок зійти зумів
Пішов оглянути те місто,за одно й просох
Бо якби не висох...то точно би здох
А в місті боло все так гарно й красиво
Не бачив ніколи такого,вважав-це все диво
На щастя тоді панувало ще літо
Іда завжди була,дерева всі вдіто
Коту стало весело!Можна так жити!
Прийшла жовта осінь...почало дощити
Мурлика без дому не жив вже давно
Він сам таке бачив хіба що в кіно
А ще й кіт домашній,не вміє і вмитись
Прийшлось йому заново всього навчитись
Хоч було важкенько,як не крути
Били Мурлику тамтешні коти...
Минули роки,місяці та години
Не гаяв котяра тепер ні хвилини
Став сміливішим,добував їжу
Хоч не завжди якусь добру та свіжу...
Згодом владнав всі промлеми великі
Знайшлася й хазяйка і вже не був дикий
І потім до нього помалу дійшло...
Що лиш він змінився,погане-пішло!!!
Мораль тут проста але трішки повчальна
Мінятись на краще потрібно негайно!!!
Бо гордість та хамство ще й вічна лінивість
Не дуже то й кличуть життя свого милість!
Сюжет класний!! Такі байки треба вміти писати, зараз мало хто за таке береться..
Щодо самого твору - то десь перша половини - жодних претензій, просто неперевершено. Але дальше, на жаль, ритм збився, рима покосилась й вірш втратив свій шарм. Але тим не менше, бажаю продовжувати писати такі речі, адже очевидно, що тобі це вдається досить добре!!
Española Rosa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00