двуязычная шутка-веснянка
Мерзнуть галявини попід снігами
Десь безтурботна бариться Весна.
Може, кіно задивилася снами,
Може, загралась в дитинство вона...
Юна, тендітна, коліночка гострі,
М`яке волосся, як вербні бруньки,
Туго заплетене в довгі дві коси,
Звиті та сплутані наче стрічки.
Скоро прокинеться мила дитинка,
Вії пухнасті розплющить зі сну,
Та відчинивши з веснянками скриньку
Піснями пташки нарядять Весну:
В гомін та щебет, журчання струмочків,
Зелень яскраву, в медові лани.
Боже, як голос походить на доньчин!
Як він рятує від сніжної мли...
Скоро, скоро весна расплетёт реки-косы,
Распахнутся небес голубые глаза
Заблестят не снега, а весенние росы
И распустится яблонь цветущих краса.
Зашумит и забьется, пульсируя венкой,
Вечной жизни земной обновлённый наряд
И девчонка-весна прямо с острой коленки
Отпинает февраль раз сто двадцать подряд.
И растают снега, убегая под землю,
Ускользнут холода за звенящую новь
И родится Весна в марте месяце первой.
Моя дочка Оливка-веснянка – любовь!
и уже это будет 10-й День её РОЖДЕНИЯ 
