По однойменній пісні С.Туликова і В.Лазарева
В далекую Японію, в обійми островів
журавлик паперовий мій учора відлетів,
щоб нагадать історію, історію cумну
про дівчинку, що промінь їй не дав зустріть весну.
П-в
Тобі паперові я крильця розправлю,
лети і буди милосердя у всіх.
Журавлик, журавлик, японський журавлик -
дитинства й життя оберіг!
"Чи сонечко побачу я?"- запитує дівча,
життя стіка по крапельках, як втомлена свіча
Здригнувся голос лікаря - "Коли прийде весна..."
і тисячу журавликів запустиш в небеса"
Упали руки втомлені. Не встигла. Не змогла.
Від крику тих журавликів заплакала земля.
Летять вони планетою у жалібних ключах -
на крилах паперових їх замучене дівча.
Спинися, згубний атоме. Не убивай! Не смій! -
молитвою крилатою летить журавлик мій.
Спиніться вбивчі промені! Життя - воно святе!
На берегах Японії знов сакура цвіте.
Прослухайте пісню у виконанні моєї дочки, аранжування автора сайту Віктора Оха.
Мы не в праве судить,но моё мнение,что те люди которые по своей профессии несут ответственность за жизнь и здоровье людей обязаны относиться к своей работе с полной отдачей,а дальше,как Бог даст.Стих супер!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже. Є одна закономірність - чим вищу посаду займає особа, тим більшу відповідальність вона повинен нести перед суспільством, але не всі вдало поєднують ці дві складові. Тому на такі відповідальні пости в цивілізованому світі вибирають найдостойніших, а у нас ще працює радянська система відбору.
трагедії, як і співчуття не визнають кордонів! Лети паперовий журавлик! 
ти майстер слова 
