папір усе стерпить... нет також...
темно-синє на білому, шок:
шовк холодний, гаряче тіло
пластир на ступнях -
важко носити підбори,
боляче плакати, але про це не говорять.
переживу. хто наступний?
не роби мені боляче, точним рухом
загаси свічку двома пальцями
не задмухуй, зроби вигляд, що не пече
ти потрапиш до раю, а я не вірю у рай,
не кричу "ура", коли догораю.
не ставай голосом у моїй голові
я вірю у відстань -
це моя остання релігія.
коли я заплачу, зорепад на щастя лови,
я так від любові оклигую.
не чіпай мене.
у саду магнолій оселивсь пирій,
я не вірю в долю,
янголе, не грій тих, хто диха єдиним днем.
НЕБА(й)ДУЖОСТІ потребую...
тим, хто просить - дають,
а як же ті, хто не вміє просити?
просівай мою лють
крізь примирення сито.
P.S. і не треба мене розуміти...
мабуть просто є два методи написання віршів, перший - це коли в голову влазять якісь рядки(йдучи по вулиці, чи в інші моменти) і ці рядки, їх два чотири, не більше, наче з повітря, і потім ти вже вимушений до них писати вірша. а другий - це ти хочеш писати або вимушений, починаєш писати і все. чи зразу придумуєш назву, чи потім, назва вона як серце вірша. хоча і в другому варіанті можуть бути рядки, які відображають весь вірш(вкінці наприклад)
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я в основному свої вірші по першому рядку називав, хіба тематичні конкретно під тему, то там назва тої людини чи того слова, міста, події.
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я теж над назвою довго не заморочуюся, але якщо перший рядок "не звучить", то придумую коротку назву, яка б характеризувала вірш або містила тему чи ідею.