як добре жити в Україні,
де вільно дихає земля,
дзвенить у зорях небо синє,
дрімають соннії поля.
а наша мова українська
звучить як пісня солов'я,
як ніжне слово материнське,
яким живе душа моя.
як воля, сила і відвага,
що в спадок віддали батьки,
як гордість наша і наснага
в житті на довгії роки.
багато труднощів і горя
ця мова мала пережить.
Їй випала нелегка доля-
здобути волю хоч на мить.
життя за неї віддавали,
сиділи в тюрмах, щоб вона
в серцях нащадків засіяла,
на вільній ниві розцвіла.
навіщо ж знов її зганьбили?
знов наша у мова у пітьми?
нащо її занапастили?
хто відповість на це мені?
та знаю я, нема причини
нам свою мову забувати.
за неї треба нам боротись,
любить її та шанувати!
З вашим вмінням, мені здаеться вас треба чстіше прости писати вірші до значних подій.
LenA4ka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені дуже важко було написати цей вірш...мені взагалі важко писати "на замовлення"...набагато легше писати про свої почуття, про те, що йде із серця в момент написання)
спасибо)
