У чорнім світі я стояв в задумі,
Не знаючи, куди ногам звеліти йти.
Й людей потік стрімкий побачив,
Що ніс невпинно
Лавину збуджених облич
На хвилях стадного бажання.
Спитав я їх:
«Куди ви? Що побачили ви там?»
І тисячі враз голосів мені сказали,
І тисячі враз пальців указали:
«Дивись! Дивись! Он там!»
Та не побачив я нічого там.
Але на обрії раптово спалахнуло сяйво,
Божественно-чудесне,
Видінням зайнялось шатро небесне.
Воно являлося
Й щезало знов.
Я розгубився.
Тоді з юрби
Донісся гуркіт голосів
Бентежних:
«Дивись! Дивись! Он там!»
І знову я прозрів,
І кулаками ринувся рішучо
Гребти по течії юрби.
Об скелі тіло я подер,
І об дорогу ноги стер.
Коли ж я знов туди поглянув,
Із обрію те сяйво зникло,
Божественно-чудесне,
Й з шатра небес видіння щезло.
Та очі сяйва ще жадали.
І в відчаї я закричав:
«Нічого я не бачу! Куди ж я йду?»
І знов юрба мені вказала:
«Дивись! Дивись! Он там!»
І над душі моєї сліпотою
Вони заверещали:
«Ти дурень! Дурень! Дурень!»
------------------------------------------
I stood musing in a black world,
Not knowing where to direct my feel.
And I saw the quick stream of men
Pouring ceaselessly,
Filled with eager faces,
A torrent of desire.
I called to them:
"Where do you go? What do you see?"
A thousand voices called to me.
A thousand fingers pointed.
"Look! Look! There!"
I know not of it.
But, lo! in the far shy shone a radiance
Ineffable, divine, -
A vision painted upon a pall;
And sometimes was,
And sometimes it was not.
I hesitated.
Then from the stream
Came roaring voices,
Impatient:
"Look! Look! There!"
So again I saw,
And leaped, unhesilant,
And struggled and fumed
With outspread clutching fingers.
The hard hills tore my flesh;
The ways bit my feet.
At last I looked again.
No radiance in the far sky,
Ineffable, divine,
No vision painted upon a pall;
And always my eyes ached for the light.
Then I cried in despair:
"I see nothing! Oh, where do I go?"
The torrent turned again its faces:
"Look! Look! There!"
And at the blindness of my spirit
They screamed:
"Fool! Fool! Fool!"