Прилетіла пташка, крилами тріпоче.
Скільки в неї радості, скільки заохочень?!
Заглядала в шибку, сіла на гіллі,
Втішила, розрадила жалібні пісні.
Заспівала з пташкою, вирвалось з грудей,
Хай летить мелодія в вересневий день.
Із осіннім листячком в золоту траву,
Там де оксамитові крапельки дощу.
Відцвіли ромашки, дрібно-білий цвіт,
Гріє промінь сонечка, тулиться до ніг.
Шелестить мелодія дивно: шу-шу-шу,
Скільки нерозгадано в цьому рандеву.
Пташко-щебетушко, чи не осінь вже,
Айстрами заквітчано, а в душі – пече?
Словом-переспівом полети туди
Де спішать намріяні весняні думки.
Хай вона розкаже милому слова,
Ой лети, надієнько, до його вікна.
Принеси вітаннячко, донеси любов,
І співай мелодію знову, знову, знов...
Ви друга людина, яка сказала: Неначе пісня. Дякую, рада. 
