Весна в етюдник нас замалювала,
Схопивши миті дотику двох рук...
А нам цього ескізу вже замало,
Нам хочеться іще тілесних мук.
Таких солодких і таких летючих,-
До хрипоти,до жару,до тремтінь...
Аж до польоту і падіння з кручі
У плетиві реальних сновидінь...
... Ми сидимо, тримаючись за руки,
Навіки замальовані в весні...
І тільки серце неспокійним стуком
Кида до щік нам кулі вогняні...
Красиво вас она нарисовала,
Покусывая кисточки конец.
Депрессия прошла? Ну, браво-браво
За правильное стуканье сердец
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут задепресуєш! Я вже губу розкатала на тижник, та де там! Відразу стільки позитива вилили на мене... Ще й дочка старша принесла шоколадищу. Не до депресії мені, сам розумієш!