Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Дідові - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, що прониклися!
Мірошник Володимир, 24.06.2014 - 10:23
Гарно. Пам'ять час не спопелить. Перетне межу на самоті. Кожен ту межу перетинає сам. Такі слова десь у Вас беруться, що почну як вишня схлипувать.
Анатолійович, 21.06.2014 - 23:17
У кожного з нас своя межа...І перейде її кожен на самоті, навіть якщо це буде серед самих рідних...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 20.06.2014 - 08:56
Наталочко, так сильно вразили твої слова-спогади, що всю ніч не спала і ось що написала:За хатою - трава шовкова росяна, Вузька стежина у зелений гай, Лежить пшениця у покосах скошена, Проміння сушить стиглий урожай… У лузі річечка дзюркоче весело, Зелена пшінка й море лободи, Під вишнею корзина з перевеслами, Щоб згодом перев’язувать снопи… За лугом, під горою, з дочками Живе старенька й двоє онучат, Тріпає вітер білими сорочками, Що випрані на сонечку висять… А стіни в хаті пензлем розмальовані, Пишаються в куточках рушники, І спогади ятрять в душі схвильованій, Як вишиванку притуляю до щоки… Вона вражає ніжними лелітками – Дитинства спогад в хаті край села, Де за столом щаслива мати з дітками, А на столі хлібина й глечик молока… Сумую гірко й плачу за родиною, Назад вже не повернуться роки, Ніколи більше не піду стежиною Ногами босими у купелі роси… Ніжність - Віталія Савченко, 19.06.2014 - 23:50
Наталочко, мої співчуття. Щирий та щемний вірш. Вічна пам"ять.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, моя сонячна. Хай земля йому буде пухом.
Богданочка, 19.06.2014 - 22:54
Саме так, Наталя... Одні люди відходять, інші народжуються, одне змінюється на інше... Такий світ... Час нікого і ніщо не щадить... Дуже гарний, душевний, тривожний і ностальгічний вірш...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, на місці згаслої зірки запалюється нова, тому мусимо миритися із болісними втратами і жити далі заради своїх майбутніх поколінь. Дякую тобі, люба землячко.
Микола Серпень, 19.06.2014 - 19:23
Царство йому небесне. Він може гордитись своєю онукою. В тому числі і в такому проникливому, щемному і щирому вірші житиме память про нього....
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пане Миколо. Це найменше, що я змогла зробити для нього - увічнити в цьому вірші.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любонько. В такі моменти ми пишемо оголеними емоціями без будь-яких прикрас.
Бойчук Роман, 19.06.2014 - 08:37
Так гарно, щиро, щемно! Досконало! Наталю, ти молодець! Чудовий вірш!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ромчику. Написалося по свіжих слідах.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за таку щиру підтримку. Навзаєм.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, Наталочко... В пам'яті бережемо все найдорожче і найближче нашому серцю. І рідних людей, які вже відійшли у вічність, також. Дякую.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам, пане Вікторе.
|
|
|