Ой, упало сонце за дніпрові кручі,
Впало спочивати за діброви сині,
Ллється пісня-річка, річка-пісня лине,
Колисає верби і кущі плакучі
Над водою зорі вислали дорогу,
Що веде до тебе, люба моя, мила,
Мати б мені крила, соколині крила,
Був би я з тобою і приспав тривогу
Я б гайнув до тебе через синє небо,
Де ж ви, мої крила, ой, журба і туга,
Наче та яруга, чорна та яруга,
Замість серця впала між козачі ребра
Над водою зорі жалять кропивою,
А промежі зорі вийшов човник-місяць,
А над ним вітрило, туга моя, пісня,
Зачекай-но мила, буду я з тобою
Ой, здійнялось сонце та й над головою,
Тане човник-місяць, розтає вітрило,
Ой, моя кохана, люба моя, мила,
Що ж мені робити з тугою-журою
Дочекаюсь ночі і впаду у воду,
Хай несе до тебе поміж берегами,
Хай несе до тебе та межи світами,
Бо нема між нами ні містка, ні броду
2015
Се не простий вірш, се пісня! Вона ніби ллється тобі у серце! І читати його хочеться, і хочеться, і хочеться!
Максим Тарасівський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Власне, пісню і хотілося створити, давня така мрія була А під впливом концерту проекту ВНОЧІ Святослава Вакарчука взявся мрію втілювати. Дякую.
П.С. До речі, перша спроба написати пісню вийшла, як на мене, краща, але як вірш, а не як пісня, ось вона, до Вашої уваги: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483419
А під впливом концерту проекту ВНОЧІ Святослава Вакарчука взявся мрію втілювати. Дякую.
