Дай сни мені твої –дай сон привітний,
Про мене сон – я хочу душу власну
У ньому бачити притихлу, ясну,
Тривожну мов у млі сріблястій квіти.
Ще раз зводи мене на той бік світу,
А там, тобою зрушені журливо,
Хай стихлі лютні задзвенять щасливо
У той акорд, що був роками скритий.
Мене побачиш там у снів полоні,
Ще раз усі мої закриєш на світанні
Душі перлини в райдужній запоні,
І мить чудесну дам тобі останню,
Єдину мить – бо потім в ніч сумною
Піду, щоб ти не стрівся більш зі мною.
Kazimiera Zawistowska
Tobie
Daj mi sny twoje - daj ten sen skrzydlaty
O mnie prześniony - ja chcę duszę własną
W jego zwierciadle ujrzeć cichą, jasną,
Rozkołysaną jak mgły srebrnej kwiaty.
Wprowadź mnie jeszcze w krysztalne zaświaty,
A tam, twą dłonią poruszone smutnie,
Niech się rozdźwięczą wszystkie ścichłe lutnie
W ów akord nagle zerwany przed laty.
Wówczas mnie ujrzysz raz jeszcze wyśnioną,
Raz jeszcze wszystkie pogasić w ukryciu
Perły mej duszy tęczowo zapłoną
I jedną cudną dam ci chwilę w życiu,
Chwilę jedyną - bo potem w noc ciemną
Pójdę, byś nigdy nie spotkał się ze mną.