Ремейк на романс М. Матусовського
«Белой акации гроздья душистые»
Вітер із юності чари навіює,
ніби блукає алеями час,
де аромати акації білої
аж до світанку дурманили нас.
Я пам’ятаю і ночі зі зливами,
і силуети у темній воді.
Боже, якими були ми наївними!
Як ми ще вірили щастю тоді.
Скроні мої укриваються інеєм –
квітом акації весен ясних.
Тільки зимової віхоли білої
щось нагадає сьогодні про них.
В час, коли вітер вже марші наспівує,
знову і знову пригадую я
ті аромати акації білої,
ще не забуті, як юність моя…
…кетяги пишні акації білої
неповторимі, як юність моя.
я би й руки повідбивав тому, хто торкнувся б першоствореного тексту! четвертував би, заборонив би до кінця днів всі весни побачити очима!
а ви підкорили... трішки правки - і бездоганний український текст.
чудова робота!!
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Є багато варіантів перекладу. Дякую, що Ви правильно зрозуміли мою мотивацію - створити ще один.