Сьогоднішній вітер, зі східних пустель, -
Приємний такий... на дотик.
Цілує так ніжно обличчя моє
Грайливий пустун - мов котик.
Муркоче, нахаба - в волосся густе...
Який той пустун сміливий.
Та все на душі - мов весною цвіте...
Всміхаюся в Світ - щаслива...
І в серці моєму відчутно дзвенить
Цей радісний тихий спокій...
Забула, здається, в цю райдужну мить,
Що доля, часом, - жорстока.
Забула про сум і загублений час,
Який промайнув - стрілою.
Згадала кохання, згадала про нас,
Про те, що живу - тобою.
Це ти ось так ніжно цілуєш мої
Усміхнені світлі очі.
Залишся зі мною, залишся в мені -
Бажанням моїм жіночим.
Залишся зі мною - моїм до кінця,
Коханим таким і рідним.
До тебе, жаданий, мелодія ця
Нехай долетить із вітром...
Від серця - до серця нехай долетить
Це щастя миттєве східне...
Стих очень приятный, хороший, Лена. Не удержался, чтобы не загляуть. Не прогонишь своего шкодливого кота?...Я вообще, очень люблю такие стихи! Просто, про зверей не люблю...