Заглядає нічка у вікно,
Місячно-казкова, літня, тиха,
Огортає землю нашу сном –
Не могла приспати тільки лиха,
Котре розколихує Донбас
Мінами і «Градами», й смертями,
Третій рік воно карає нас,
Людям не дає прийти до тями.
Ранить небо материнський крик
І дрібна сльоза сирітська капа,
Там грудьми своїми шлях закрив
України син-боєць кацапу.
І тремтить від вибухів земля,
Стомлена і зрадою, й війною,
Поливає кров свята поля,
Та стоять сини наші стіною.
7.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Коли вже настане мир і буде кінець цій клятій війні?Щемно і гарно написали,Ганночко.У своєму вірші "Подаруй лише мир..." я теж зачіпила цю тему,бо болить серце за всіх,хто на фронті.
