Покинутий песик – в густих порохах --
застиг, непорушно-стійкий,
солдатик з трухлявим мушкетом в руках
від часу -- іржаво-рудий.
Колись же – і песик був зовсім новим,
солдатик яскраво блищав.
Наш сонячний хлопчик їх палко любив
і, спати йдучи, цілував.
«Отут зачекайте, нікуди не йдіть
і не галасуйте мені», --
щасливий, він міцно заснув у ту ніч
і забавки бачив у сні.
Та в час потаємний під ангельський спів
хлопчина наш сонячний зник...
Без міри скорботних пролинуло днів,
та відданість друзів – навік.
Терпляче чекають -- не зрушитись їм,
завмерлим на довгі роки! --
і мріють про усміх на личку малім
і дотик знайомий руки.
Тихенько дивуються – де ж він пропав,
що трапилось в темряві днів
із хлопчиком тим, що їх поцілував,
поставив і ждати звелів?
Little Boy Blue
The little toy dog is covered with dust,
But sturdy and staunch he stands;
The little toy soldier is red with rust,
And his musket molds in his hands.
Time was when the little toy dog was new
And the soldier was passing fair;
And that was the time when our Little Boy Blue
Kissed them and put them there.
“Now, don’t you go till I come,” he said,
“And don’t you make any noise!”
So, toddling off to his trundle-bed,
He dreamed of the pretty toys;
And as he was dreaming, an angel song
Awakened our Little Boy Blue —
Oh! the years are many, the years are long,
But the little toy friends are true!
Aye, faithful to Little Boy Blue they stand,
Each in the same old place —
Awaiting the touch of a little hand,
And the smile of a little face;
And they wonder, as waiting these long years through
In the dust of that little chair,
What has become of our Little Boy Blue
Since he kissed them and put them there.
By Eugene Field (1850-1895)
https://www.youtube.com/watch?v=jNMk3KOn3ss
* Вірш написано в роки бурхливих дитячих епідемій. Автор сам втратив маленького сина.
** "Boy Blue" не піддається дослівному перекладу. Походження виразу достеменно невідоме, але він зустрічається ще в давньому дитячому віршику із "Nursery Rhymes". Для мене вираз асоціюється з поняттями "світлий", "ніжний", "витончений", в даному випадку -- щодо дитини --
"сонячний" здалось прийнятним.
Цей вірш колись вразив мене і змістом, і тією простотою і плинністю звучання, про які Ви пишете і які є в оригіналі в значно більшій степені. Така трагедія -- і в такому короткому творі, через такі прості образи! А ще музика і виконання...
Я не думала перекладати, але Ваш "Занедбаний простір" надихнув мене.
