(рефлексія)
В білих кросівках і джинсових шортах
Серпень обжинків веде моніторинг.
Зліва лежить преохаписта скирта--
Фермер пшеницю зібрав, мабуть, вчора.
Поруч шеренгою йдуть агрегати.
Видно, за яром не скі́нчилось жниво.
Зо дві години пройде-- і багатий
Хтось урожай буде мати із ниви.
Сонце у піч підливає ще лою.
Соняхи мліють на синьому фоні,
Жайвір злетів над його головою--
Серпень красу всю знімає смартфоном.
Джип величезний спиняється побіч--
Й трепет проймає вмить соняшне листя.
Крики рослинок волають про поміч.
Аж посивіли чуби золотисті.
Зерня молочні, ще зовсім маленькі,
Разом припали до ніжного лона.
Туга в тільцях забилась слабеньких —
Знають напевне: не прийде підмога.
Знов гвинтокрил продзижчить понад ними,
Пізно вночі їх умиє під душем.
Днів десь за три вони стануть старими…
Вирок себе ждати довго не змусить.
Серпень вернувся у затишок хати,
Випивши кави, завис у фейсбуці.
Серпик, коса, грабельки і лопати?
Лайкнув упевнено «іннам» й науці.
круто!