Взяло розбіг спекотне літо,
Й надворі слалась благодать.
Цвіли каштани білоквіто,
А пух з тополь став опадать.
У магазині людно, гамір,
І тіснота о цій порі.
На стелажах, як завше, вибір:
Цукерки, тістечка, зефір.
До ласощів зібралась черга--
Щось кожен знайде до смаку,
Бо тут й кондитерів шедеври —
Не всяк мине красу таку.
Та от підходить до прилавка
Охайний літній чоловік,
І простягає він готівку,
А сам відводить погляд вбік.
Прохає--шепче продавчині:
--Дешеве печиво мені б.
--Хіба кружок чи два «Марії»
За ваші копійки дрібні.
Кладе в долоню три кружечки,
До каси сипле мідяки.
Йому купила б хліба, гречки…
За ним -- його вже й слід простиг.
Минуло літо, а картина
Ця з голови ніяк не йде:
Крамниця, печиво, й мужчина
Ховає очі від людей.
Щемно.... Гарний вірш!
Людина протрудившись все життя на старість і поїсти не зможе вдосталь...
Соромно повинно бути нашим "верхівкам"... От тільки не знають вони, що таке той сором...
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Боляче...Наше сьогодення...Летить країна в прірву на жаль...Шкода людину,бере печаль...Коли ж на ноги стане Україна...Щоби життя всім було гідним!Ми все ж надіємося...
Зі Святом Вас!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Актуально! На жаль, реалії сьогодення. Ганьба тим, хто довів людей до бідності. 
Гарний вірш! 
Боляче...Наше сьогодення...Летить країна в прірву на жаль...Шкода людину,бере печаль...Коли ж на ноги стане Україна...Щоби життя всім було гідним!Ми все ж надіємося...
